Принципи права – це об’єктивно властиві праву відправні начала, незаперечні вимоги (позитивні зобов’язання ), які  ставляться до учасників суспільних відносин із метою гармонічного поєднання індивідуальних, групових і громадських інтересів.

Підприємницька діяльність здійснюється на онові як загально-правових  так і спеціальних принципів.

Загальними принципами можна вважати такі:

• в першу чергу потрібно зазначити про принцип верховенства права, про який зазначено в статті 8 Конституції України [1].
• принцип справедливості, є не менш значимим, оскільки в підприємницькій діяльності завжди є, як мінімум, дві сторони правовідносин, і дії однієї з них повинні бути справедливими по відношенню до іншої сторони.
• принцип рівності, тобто рівність всіх перед законом, рівність прав та обов’язків, незалежно від національної, расової, статевої, релігійної приналежності, а також службового становища, крім випадків передбачених законом, всі мають право на захист своїх порушених, ос порених та невизнаних прав у судовому порядку.
• принцип гуманізму (людяності), розкриває одну з найважливіших ціннісних характеристик права, тобто домінування у правовідносинах невідчужуваних прав людини.
• принцип законності, тобто підприємницька діяльність не повинна суперечити чинним нормативно-правовим актам, а також повинна ґрунтуватися на базі цих актів, тобто підприємець повинен дотримуватися та виконувати юридичні приписи. За порушення цього принципу наступає певний вид відповідальності передбачений у законодавстві [1].

Спеціальними принципами можна вважати ті, які визначені  у статті 44 ГК України, а саме:

• вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності. Суб'єкт підприємницької діяльності самостійно вирішує, якими видами діяльності йому займатися з огляду на обмеження, встановлені чинним законодавством (наприклад, обмеження що встановлені ст. 4 ЗУ «Про підприємництво») [2];
• самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону [2];
• вільного найму підприємцем працівників. Цей принцип обмежується положеннями спеціального законодавства про зайнятість, що містить положення, якими обмежуються трудові права іноземних громадян та осіб без громадянства, а саме Кодексом законів про працю України [5];
• вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом. На практиці цей принцип суттєво обмежується шляхом встановлення правил щодо цільового використання коштів суб'єкта підприємницької діяльності – юридичної особи, обмежень на проведення операцій у готівкових коштах та ін. [2];
• самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд. Цей принцип обмежується, зокрема, положеннями ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ст. 1 якого встановлені правила щодо обов'язкового зарахування на їх валютні рахунки в уповноважених банках виручки резидентів у іноземній валюті у терміни виплати заборгованостей, зазначених в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується [25].

Цей перелік не є вичерпним і його можна доповнювати, але на мою думку це основні принципи, які необхідно застосовувати в процесі здійснення підприємницької діяльності.

В цьому розділі ми визначили як виникла та розвивалася комерційна діяльність, прослідкували історичні зміни, як в позитивний так і в негативний бік. Дослідили суб’єктний склад в підприємницькій діяльності, принципи на основі яких вона базується.